- Чому я тут? Навколо літери, слова та речення, а малюнків майже немає. Напевно, я заблукав.
Хлопчик Малюванчик вистрибнув із зошита й опинився у темряві портфелю. Куди ж далі? Йому стало страшно, і намальований чоловічок заліз у перший зошит, на який натрапив. Це був зошит з математики. Тут були і кольорові малюнки, але більше було цифр та різних математичних знаків – плюс, мінус, дорівнює. Вони гордо стояли у своїх рядочках та виразах і дуже здивувалися, помітивши Малюванчика.
- Хлопчику, ти звідки такий взявся? – запитала кругленька та привітна вісімка.
- Мене намалювала у прописах Кіра, - відповів Малюванчик.
- Наша Кіра напевно пошуткувала, - долучилася до розмови весела п’ятірка, - але зошит з математики, на жаль, не може бути твоєю домівкою.
Малюванчик зітхнув, помахав рукою-рисочкою та перестрибнув з математики у сусідній зошит. Тут було багато малюнків – друкованих чорно-білих та кольорових і гарних. Намальований хлопчик побачив тут і природу, і машини, і намальованих дітей і зрадів: напевно, я нарешті вдома! Малюванчик потрапив у зошит під назвою «Я досліджую світ».
- Хлопчику, я тебе зараз з’їм! – почув він голос поруч. Це був зубастий зелений крокодил.
Малюванчик здивувався такій недружній зустрічі, але не злякався:
- Навряд чи це тобі вдасться, крокодиле. Ми ж з тобою не справжні, а намальовані. Мене Кіра намалювала.
Крокодил клацнув зубами:
- То тобі напевно треба у альбом для малювання. Там твоїх друзів багато.
- Дякую за підказку! – зрадів Малюванчик. Тепер крокодил здавався йому не злим, а дуже милим.
Намальований хлопчик жваво вистрибнув із зошита, та навіть у темряві портфелю він швидко знайшов альбом для малювання.
- Привіт, Малюванчику! Раді вітати! – сказали намальовані качки, які жили на першій сторінці.
- Привіт, Малюванчику! Нумо гратися! – покликали його намальовані діти, що гралися біля намальованого озера.
- Який я щасливий, що нарешті вас знайшов! – радів Малюванчик.
Коли наступного ранку Кіра відкрила свої прописи, то була дуже здивована: куди ж подівся намальований нею хлопчик? Вона побачила порожній рядочок! Їй стало трохи соромно від того, що вчора вона лінувалася. Кіра швидко, але акуратно написала у рядочку слово «хлопчик», і тепер старалася відганяти від себе казкову мушку-лінивку, щойно відчувала її наближення.
