Я даю гроші,чесно зізнаюсь. . Моя дитина має такий організм(як і я), що в стресовій ситуації втрачає апетит.Коли я віддала її в садочок,вона 2 міс. за день могла з"їсти кусень хліба. То ж я платила і плачу за те,щоб спочатку-припросили, нагодували самі,а тепер-за те,щоб точно сказали чи їла і скільки з"їла,бо вже їсть сама. Вихователі ж не зобов"язані годувати мою малу. А я завжди дуже переживаю за це.
Даю на якісь свята(вибірково) по 50 гр.
Я
хочу розповісти вам історію своєї виховательки. Того року я прийшла забирати доцю і розговорилась з нянею,завваживши їй ,що наша вихователь не дуже добре виглядає. І взнала,що вона вже багато років мучиться з трофічною язвою на нозі,вся зарплатря іде на ліки,від яких в неї періодично виникає сильна алергія,яка теж потребує нових ліків. Замкнуте коло... Того місяця лікар призначив їй операцію,бо більше нічого не допомогло б вже,а вона відмовилась... За час кризи її чоловіка і сина звільнили з роботи,і вона була єдиною годувальницею в сімї. Операція коштувала 2500 грн.,і вона не могла собі цього дозволити...,бо не було б за що жити.
Коли я все це почула-мені захотілось піти і дати їй ті гроші,але зрозуміла як то буде виглядати. Я знайшла вихід- зібрала збори і всі батьки ,як один,здали по 100 грн.
Коли ми давали їй ті гроші,треба було бачити її очі...
Я не знаю чи це можна рахувати хабарем,але кожного разу як я їй щось даю, я знаю-ця людина зможе купити собі, в першу чергу, ліки.
Ось така в нас держава. А пропрацювала вона в цьому садочку все життя,чудовий спеціаліст,і навіть завідуюча не виділила їй бодай яких 500 грн..
Будьте щирими! Поважаю відвертість.