- 22-03-2009, 18:19:42
#3654
Я народжувати починала 2 дні. А точніше 2 ночі, першу я ще якось пережила, лікар наступного дня сказала, що ми скоро зустрінемося, але виявилося зовсім скоро.Тобто наступного дня. Цієї ночі заснути теж не вийшло, перейм через 10 хвилин – я просто не встигала засинати в їх перервах. Навіть виходила гуляти – у 12 ночі, ходити мені було легко, лежати взагалі не можливо.
Щоб не будити лікаря серед ночі – я діждалася ранку, тоді ж вийшла і слизиста пробка з кров'ю. У сьомій тридцять я вже разом з мамою і великою сумкою була у приймальному спокої пологового будинку. Скажу відразу – маму брати на пологи не хотіла, але узяла, тому що вночі мені дійсно було легко від її массажіка, я навіть уявити собі не могла, яку величезну допомогу і підтримку мені надасть моя улюблена мамуся!!!!
Норголакс мені чомусь ставити не дозволили і довелося зробити звичайну клізму – ну нічого, особливого дискомфорту це не викликало. Досить спокійна і навіть щаслива у 9 годині я потрапили до родзалу. Моя лікар поглянула мене на кріслі – розкриття 3 см і сказала стрибати на м'ячі. Спочатку я на ньому просто розгойдувалася, мама мене ззаду підтримувала і робила масаж. М'ячик у нас в роддзалі зовсім не той, який там повинен бути, – дуже низький.
Тому забігаючи наперед скажу після 10 годин скачок – пересувати ногами я взагалі не могла. почали ми з мамою так то стрибати, то гойдатися – я була дуже спокійна і навіть вже подумала, що перейми це не так вже і боляче..Але через 2 години лікар побачила, що шийка матки ледве відкрилася ще на 1 см. І почалися уколи..чесно не знаю, що мені кололи – ну це було через кожен 15 хвилин. Вони це називали «поштирити».
Спочатку я перелякалася, що мене чимось колять, але після того, як лікар вперше про стимулювала мені шийку рукой.я зрозуміла одне – хай краще будуть колоти. Ось так біль поступово наростала, а перейми так і були не регулярними, то з'являлися, то зникали...Далі як в бреду – я вже стогнала, вила, пихтіла на цьому м'ячику, і чекала чергового огляду..ну коли ж вже відкриття. Через 2 години огляд і не фіга – ще на 1 см, і те після того, як мене знову стимулювали рукою, кожного разу в
кожного разу під час цього була сильна блювота – так шийка реагувала на відкриття. На годинник я вже боялася дивитися, лише періодично заглядала у телефон – підтримка подруг дуже допомагала, але відповісти я не могла..біль була дуже сильна, я навіть боялася піти у туалет, перейму могла зустрічати лише на м'ячі.
Ближче до 4 годин я взагалі перестала вірити, що коли-небудь народжу.Мамуся весь час була поруч, без неї я взагалі не могла б знаходитися на цьому страшно незручному м'ячику, та і ходити я теж не могла нормально. Мені прокололи міхур, виявилось, що води у мене досить багато...Чого не було видно не на одному УЗД.
Продовження слідує
Востаннє редагувалось 22-03-2009, 18:23:39 користувачем Inneska, всього редагувалось 1 раз.