- 19-03-2010, 20:37:50
#6816
Я після Пасхи подаю на розлучення, бо проживши три місяці у батьків я не побачила жодної позитивної зміни...він дуже любить дитину і каже, що безумно любить мене(!). Ну і нехай любить дитину, а мене так любити не треба. Мене просто дивує, що він, беручи мене в дружини, казав, що розуміє, яка це відповідальність і що він хоче дитину і буде всіляко мені допомагати, але він більше палиць в колеса встромляв, ніж допомагав.
Емма писав:...я тоді взагалі істерики закатувала такіііі! Виявляється, чоловіки( мій- точно) чекають, поки їм конкретно скажеш що робити, бажано вклавшись в 3 хв. Потім вони губляться в потоці інформації і звинувачень, і зовсім ступоріють, деякі огризаються. А я постійно чекала, що він сам здогадається про все і має розуміти всі мої гормональні чи ні здвиги без пояснень.дякую за позитивні побажання. У нас осна проблема заключалась в тому, що він влаштовквав мені істерики з вимогами: борщ і щось ще, генеральні прибирання щодня, стірка(бажано вручну, бо йому подобалось дивитись, як я хвора і немічна заганяю себе в кут), щоб дитина ні разу не плакнула, не кашлянула, зашивати йому речі, які він порвав п*яним в якихось бійках(а в мене екзамени, дитина і взагалі АВРАААЛ), не бути такою розвалюхою(не сміти хворіти), ні нащо не жалуватись, бути прекрасною коханкою(вже на 2 тиждень після пологів), віддавати йому гроші, які я отримала на дитину, в усьому його слухатись і підкорятись його волі, не звертати уваги на пізні приходи і дозволяти пити літрами пиво з друганами і курити, а потім перегаром дрихнути і труїти нашу дитинку в кімнаті три на три метри... і при цьому обзивати мене тормозом, "не такою вже й принцесою", брехухою, стервом, вовкулакою відлюдькуватою, зрадливою і дволикою... штурхати і хапати за шию, коли я тримаю на руках дитину, або коли я годую груддю(нападати тоді, коли я не взмозі себе захистити), матюкати, викидувати мої речі зі шкафів і топтати їх ногами, виштовхувати мене босу-голу в під*їзд перед дитиною.
Я це все до того, що може в вашого чоловіка трохи не вистачило часу, щоб в*їхати в роль тата і мобілізуватися? Просто завжди шкода, якщо руйнується сім*я. Хоча, безперечно, вам видніше. Буду тримати за вас кулаки, щоб вам все вийшло в житті, що задумали. :good:
Я після Пасхи подаю на розлучення, бо проживши три місяці у батьків я не побачила жодної позитивної зміни...він дуже любить дитину і каже, що безумно любить мене(!). Ну і нехай любить дитину, а мене так любити не треба. Мене просто дивує, що він, беручи мене в дружини, казав, що розуміє, яка це відповідальність і що він хоче дитину і буде всіляко мені допомагати, але він більше палиць в колеса встромляв, ніж допомагав.