Анютка писав:безглуздо сподіватись, що кошти і навіть реді отримають діти, які уявлення не мають як за себе постояти.
Так, це, на жаль, має місце. Але і це не все.
Діти в сиротинцях як правило не навчені розуміти цінність речей. Хто працював із ними, знає, що куртку вони можуть виміняти на гарний блокнот. Або взагалі не цінують речі.
До того ж, різні свята, коли більшість згадує про благодійність, такі діти не сприймають як свята, а як шару, коли "щось дадуть". Це прикро, бо не речей і солодощів вони потребують, а спілкування. А для більшості людей це чи то стрес, чи то зайвий клопіт, тому нам легше перерахувати гроші (я зараз не про хворих діток кажу, а саме про сиріт).
Я не хочу зараз знецінити грошову допомогу. Бо і вона має сенс, і без неї ніяк. До того ж це краще, аніж нічого.
Анютка писав:Для мене дати не біднішому сусіду одяг моїх дітей, і бачити, що вони в ньому ходять, чи поспілкуватись на дитячому майданчику з дитиною від якої відвернулись однолітки-це благодійність. А для вас?
Я теж так сприймаю благодійність. Один з її видів.
Анютка писав:Якщо знаєте, підкажіть, чи можливо організувати гурток в дитячому будинку і як краше це зробити. Бо мені здається, що дітки найбільше потребують добра і вмінь, які їм знадобляться за стінами сиротинця.
Як правило все залежить від директора (інколи від регіону, бо в Криму, наприклад, до інтернатів рідко можуть потрапити благодійні організації, лише спонсори). Як правило, директори із задоволенням ідуть на таку співпрацю, особливо, коли ви можете представитись членом чи волонтером якоїсь організації - так їм спокійніше.
Саме такий вид благодійності мені здається найефективнішим для дітей, що виховуються у закладах.
Одна феечка внесла свою лепту.
Остальные этого не выдержали и попросили впредь оставлять лепту при входе.