МамаТато

Усе, що ви маєте знати про дітей

Модератор: юрист Вікторія

#16646
Наталья пишет:
И я стала жертвой бдительности «службы безопасности» Привата. Имею голд карту которой больше пяти лет. Продала через Сландо платье на сумму 1900грн. Отправила Укр Почтой, сейчас посылка находится в пути к покупательнице.Это доказуемый факт (имею на руках накладную с числом и фамилией «потерпевшей»). Но девушка решила не дожидаться посылки, не связываться со мной (номер телефона у нее есть), а объявить меня мошенницей и получить и деньги и товар. Приват банк радостно пошел ей на встречу. Что мне теперь делать?

Шановна Наталіє, вважаю, доцільно наложеним платежем висилати товар, зараз це і Укрпошта проводить, і Нова пошта. Сплата грошей до того, як товар отримає покупець справа ненадійна. Але чи відомо, що в посилці, чи робили Ви опис? Можна звязатися з покупцем, щоб підтвердити, що товар отримала вона. Чи вірно, що товар Ваш був якісний та неушкоджений? Якщо все добре, тоді, пишіть до банку заяву (на голову правління, щоб було підтверджено рух ваших коштів по рахунку, коли Ви їх отримали, і коли товар було відправлено.
дякуючі юрист Вікторія
#16648
Артем Тарасович, з Рівного питає:

Хто такі суб’єкти малого підприємництва, на яких поширюється прощена системи оподаткування, обліку та звіту

Законом України від 19.10.2000р. № 2063-ІП «Про державну підтримку малого підприємництва» визначено правові основи державної підтримки малого підприємництва. У статті 1 цього Закону дано визначення поняття суб'єкта малого підприємництва, тобто встановлено, які суб'єкти підприємницької діяльності належать до категорії суб'єктів малого підприємництва, а саме:
- фізичні особи, зареєстровані у встановленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності;
- юридичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та обсяг річного валового доходу не перевищує 500000 євро.
Це такі суб'єкти підприємницької діяльності:
- довірчі товариства;
- страхові компанії;
- ломбарди;
- інші фінансово-кредитні та небанківські фінансові установи;
- суб'єкти підприємницької діяльності, які провадять діяльність у сфері грального бізнесу;
- суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють обмін іноземної валюти;
- суб'єкти підприємницької діяльності, які є виробниками та імпортерами підакцизних товарів;
- - суб'єкти підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частка вкладів, що належить юридичним особам — засновникам та учасникам цих суб'єктів, які не є суб'єктами малого підприємництва, перевищує 25 відсотків.
Якщо у статуті суб'єкта малого підприємництва передбачені зазначені види діяльності, але на момент подання заяви про перехід на спрощену систему оподаткування такий суб'єкт підприємництва не здійснює зазначеної діяльності та не отримав відповідної ліцензії, то він може здійснити такий перехід.
дякуючі юрист Вікторія
#16979
Орест, Тернопіль.
Хочу почати власну справу, відкрити порядок. І хочу розібратися самостійно, який порядок державної реєстрації суб'єктів господарювання?

Відповідь:
У ч.1 ст.58 ГК України зазначено, що суб'єкт господарювання під¬лягає державній реєстрації, крім випадків, встановлених цим Кодек¬сом. Отже, необхідною умовою здійснення господарської (підприєм¬ницької) діяльності є державна реєстрація суб'єктів господарювання (підприємництва). Згідно з ч.2 ст.50 Цивільного кодексу України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.
Державна реєстрація як елемент легітимації підприємництва — це необхідна умова його здійснення юридичними особами і фізичними особами — суб'єктами підприємництва, що має конститутивне зна¬чення. З одного боку, державна реєстрація являє собою один з ета¬пів створення юридичних осіб і закріплення статусу фізичних осіб, а з іншого, — певну процедуру, пов'язану з діяльністю органів дер жавної реєстрації, що здійснюють попередній державний контроль за входженням суб'єктів у підприємницький оборот, і, отже, є фор¬мою державного регулювання підприємницької діяльності.
Державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб — під¬приємців — засвідчення факту створення або припинення юридич¬ної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу під¬приємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.
Порядок державної реєстрації суб'єктів господарювання закріплюється в За¬коні України від 15.03.2003 р. «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фі¬зичних осіб-підприємців». Зазначений Закон досить ґрунтовно в своїх 53 статтях регулює більшість питань, пов'язаних з державною реєстрацією зазначених осіб: визначає поняття та етапи державної реєстрації (ст. 4); місце проведення держав¬ної реєстрації - у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної особи або за місцем проживання фізичної особи - підприємця (ст. 5); особливості правового становища державного реєстратора як особи, що здійснює таку реєстрацію (ст. 6); спеціально уповноважений орган з пи¬тань державної реєстрації (ст. 7); вимоги до оформлення документів, які подають¬ся державному реєстратору (ст. 8); вимоги до Державного реєстру та порядок його ведення (статті 16-22); особливості державної реєстрації юридичних осіб (статті 23-32) та підприємців громадян (статті 42-45); порядок державної реєстрації при¬пинення юридичної особи (статті 33-41) та підприємницької діяльності фізич¬ної особи-підприємця (статті 46-52). Спеціальний порядок державної реєстрації може бути основним (Закон «Про банки і банківську діяльність» (статті 17-18, 22) або додатковим (Закон «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» (пункти 13-14 ч. 2 ст. 7); Закон «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» - щодо корпоративних інвестицій¬них фондів передбачає загальну (ст. 8) та спеціальну (ст. 11) реєстрацію, а щодо пайових інвестиційних фондів - лише спеціальну (ст. 23).
Порядок проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців включає, зокрема: перевірку комплектності документів, які подаються державному реєстратору, та повноти відомостей, що вказані в реєстраційній картці; перевірку документів, які подаються державному реєстратору, на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації; внесення відомостей про юридичну особу або фізичну особу — під¬приємця до Єдиного державного реєстру; оформлення і видачу свідоцтва про державну реєстрацію та ви¬писки з Єдиного державного реєстру.
Для проведення державної реєстрації юридичної особи засновник (засновники) або уповноважена ними особа повинні особисто подати державному реєстратору (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) такі документи: заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації юридичної особи; примірник оригіналу або нотаріально засвідчену копію рішення засновників або уповноваженого ними органу про створення юридичної особи у випадках, передбачених законом; два примірники установчих документів; документ, що засвідчує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації юридичної особи; інформацію з документами, що підтверджують структуру власності засновників — юридичних осіб, яка дає змогу встановити фізичних осіб — власників істотної участі цих юридичних осіб.
За відсутності підстав для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи державний реєстратор повинен внести до реєстраційної картки на проведення державної реєстрації юридичної особи ідентифікаційний код відповідно до вимог Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації юридичної особи на підставі відомостей цієї реєстраційної картки.
дякуючі юрист Вікторія
#17309
Микола з Києва питає?
У якій формі підприємець укладає трудовий договір із працівником?

Відповідь:
Виключно в письмовій формі. Щоб Ви знали, відповідно до ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника. Важливо, щоб він пройшов і медогляд, мав санітарну книжку.
А форму трудового договору між працівником і фізичною особою, а також Порядок його реєстрації в центрі зайнятості затверджено наказом Мінпраці України від 08.06.01 р. № 260. Важливо повідомити
державну фіскальну службу України, як центральний орган виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийнятті працівника на роботу.
дякуючі юрист Вікторія
#17502
Борис з Харкова питає:

Яка мета ліцензування?
Інший метод захисту ноу-хау - ліцензування. Відомості нікому не розкриваються, але у разі розголошування або незалежного відкриття іншою особою заборонити використання такого способу (технічного рішення) вже неможливо. Права на ноу-хау діють до тих пір, поки зберігається конфіденційність.
Передача на комерційній основі, обмін, розповсюдження "ноу-хау" здійснюється, перш за все, шляхом укладання ліцензійних угод, що передбачає не тільки передачу відповідній документації, але також і підготовку персоналу, участь фахівців в налагодженні виробництва, надання іншої технічної допомоги імпортерові.
Продаж за кордон ліцензій на використання винаходів, технічних знань, досвіду, а також товарних знаків прийнято називати закордонним ліцензуванням.
Ліцензійна торгівля (англ. license trade) - форма торгівлі технологією, що включає операції з "ноу-хау", патентами і ліцензіями на винаходи.
Предметом ліцензійної торгівлі є ліцензії на використання технологічного досвіду, винаходів, промислових секретів, товарних знаків і ін.
Повна ліцензія надає ліцензіату виняткове право на її використання протягом всього терміну дії ліцензійної угоди.
Ліцензійна угода - угода про передачу прав на використання ліцензій, "ноу-хау", товарних знаків і
Ліцензійна угода може передбачати передачу патентної ліцензії; комплексну передачу декількох патентів і пов'язаного з ними "ноу-хау"; росте також число ліцензійних угод на використання "ноу-хау" без патентів на винахід. Ліцензійні угоди останніх двох типів передбачають крім передачі технічних знань надання ліцензіаром (власником патенту) супутніх інжинірингових послуг по організації ліцензійного виробництва, а також відповідні постачання устаткування, початкової сировини, окремих вузлів і тому подібне
Ліцензійні угоди розрізняються залежно від того:
дозволяють вони експорт ліцензійної продукції, повністю виключають його або частково обмежують;
наявністю або відсутністю в них зобов'язання ліцензіара протягом терміну дії угоди надавати ліцензіату (покупцеві ліцензії) інформацію про нові удосконалення ліцензійної техніки;
за способом передачі технології, тобто ліцензія надається незалежно або одночасно з укладенням контракту на будівництво об'єкту, постачання комплектного устаткування і надання інжинірингових послуг (самостійні або супутні ліцензійні угоди).
Ліцензійний договір - договір, по якому одна сторона (ліцензіар) надає право на використання винаходу або іншого технічного досягнення (ліцензію), а інша сторона (ліцензіат) виплачує за цю певну винагороду.
дякуючі юрист Вікторія
#17632
Олександр з Рубіжного питає:
Важливо знати особливості договору перевезення вантажу.

відповідь юриста:
Договір перевезення вантажу - це угода сторін у силу якого перевізник зобов'язується доставити довірений йому відправником вантаж у цілості і схоронності і видати одержувачу, а друга сторона – відправник вантажу зобов'язується сплатити відповідну плату. Види договорів перевезення: 1) у залежності від транспорту: морський, річковий, авто, авіа і ж\д; 2) У залежності від того скільки транспортних організацій беруть участь у перевезенні: місцеві перевезення (один вид транспорту й однієї транспортної організації); прямі (перевезення, що здійснюються одним видом транспорту, але декількома транспортними організаціями); змішаний вид (якщо беруть участь кілька транспортних організацій, але по одному транспортному документі); спеціальний вид перевезення - перевезення трубопровідним транспортом (чисто умовне поняття). Консенсуальный. Державний контроль здійснює Міністерство транспорту України. Суб'єкт: відправник і перевізник. Перевізник спеціальне транспортне підприємство. Відправник будь-яке фізична особа, якій вантаж належить на праві власності. Дорговір оплатний. Двухсторонній.
дякуючі юрист Вікторія
#18360
Марія з Дубно питає: що важливо підприємцю важливо знати?

Відповідь юриста:

1. Обов’язково повинен бути «куточок споживача», який повинен містити: копію виписки або витягу суб’єкта господарювання з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб – підприємців; Книгу відгуків та пропозицій встановленого зразка (затверджена наказом Міністерства зовнішніх економічних зв’язків і торгівлі України від 24.06.1999 р. №349); адреси і номери телефонів територіальних органів, що забезпечують захист прав споживачів; відповідно до пп. 267.6.3 Податкового Кодексу України повинна бути нотаріально засвідчена копія торгового патенту та розміщена на видному місці.
Також на вимоги споживачів суб’єкт господарської діяльності повинен мати і при потребі надати - Закон України «Про захист прав споживачів»; інформацію про наявність сертифіката відповідності; дані про ціну товару, умови виготовлення, місцезнаходження виробника.
2. Важливо, щоб товари мали сертифікат відповідності – документ, який підтверджує якість товарів і їх відповідність вимогам стандартів та інших нормативних документів, видається органами Держстандарту України, це підтверджує його відповідність нормам безпеки та здоров’я людини.
3. Якщо у Вас торгівля непродовольчими товарами, Ви повинні здійснювати діяльність відповідно до Наказу Міністерства економіки України №104, від 19.04.2007, в якому прописані правила роздрібної торгівлі непродовольчими товарами в залежності від виду товару.
Ці Правила поширюються на всіх суб'єктів господарювання на території України незалежно від форм власності, які пройшли державну реєстрацію в установленому порядку та здійснюють діяльність у сфері роздрібної торгівлі непродовольчими товарами.
Відповідно до цих Правил, суб'єкт господарювання самостійно вирішує питання забезпечення торговельних приміщень (місць) обладнанням, реєстраторами розрахункових операцій відповідно до законодавства та нормативних документів.
4. Важливо, щоб було маркування на товарі. До маркування висуваються загальні для товарної інформації та специфічні для маркування вимоги. Загальні вимоги регламентуються законом «Про захист прав споживачів».
5. Повинна бути гарантія щодо якості товарів. У Законі України «Про захист прав споживачів» не визначаються товари, на які мають обов’язково встановлюватися гарантійні терміни, але, насамперед, це стосується побутової техніки та електроніки.
6. Важливо наявність цінників
Відповідно до п. 3 ст. 15 Закону «Про захист прав споживачів», «Продавець (виконавець), який реалізує продукцію, повинен обов'язково зазначати ціну кожної одиниці такої продукції або однієї категорії продукції та ціну однієї стандартної одиниці цієї продукції.
Написи щодо ціни реалізації продукції мають бути чіткими і простими для розуміння.
Ціна продукції повинна включати в себе всі податки та неподаткові обов'язкові платежі, які відповідно до законодавства сплачуються споживачем під час придбання відповідної продукції».
Щодо цін, важливою буде дана інформація:
У Листі Мінекономіки від 17.01.2001 р. №55-38/15 «Щодо змісту інформації, яку необхідно наносити на цінники товарів» зазначається, що на цінниках ПДВ зазначати не обов’язково.
Відповідно до п. 7 Інструкції про порядок позначення роздрібних цін на товари народного споживання на підприємствах роздрібної торгівлі та громадського харчування, яку затверджено наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України від 04.01.97 р. №2, ярлики цін (цінники) та покажчики цін повинні мати такі реквізити:
для непродовольчих товарів:
для товарів, ціни на які встановлені залежно від сортності, - назва товару, сорт, ціна за один метр, кілограм, штуку або одиницю розфасовки;
для товарів, ціни на які за сортами не встановлені,- назва товару, ціна за один метр, кілограм, штуку або одиницю розфасовки;
для дрібних штучних товарів (парфумерні, галантерейні тощо) - назва товару, вага або місткість, ціна за штуку або одиницю упаковки.
7. Щодо обмінного фонду.
Відповідно до п.9 ст.8 Закону України «Про захист прав споживачів», при пред’явленні споживачем вимоги про безоплатне усунення недоліків товару вони повинні бути усунуті протягом чотирнадцяти днів з дати його пред'явлення або за згодою сторін в інший строк.
На письмову вимогу споживача на час ремонту йому надається (з доставкою) товар аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації) незалежно від моделі. Для цього продавець, виробник (підприємство, що задовольняє вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті) зобов'язані створювати (мати) обмінний фонд товарів. Перелік таких товарів визначається Кабінетом Міністрів України.
За кожний день затримки виконання вимоги про надання товару аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації) та за кожний день затримки усунення недоліків понад установлений строк (чотирнадцять днів) споживачеві виплачується неустойка відповідно в розмірі одного відсотка вартості товару.
При усуненні недоліків шляхом заміни комплектуючого виробу або складової частини товару, на які встановлено гарантійні строки, гарантійний строк на новий комплектуючий виріб і складову частину обчислюється починаючи від дня видачі споживачеві товару після ремонту.
При цьому, відповідно до «Переліку товарів, з яких утворюється обмінний фонд», від 19.03.1994 року, № 172 затверджено перелік товарів, з яких утворюється обмінний фонд, тобто, суб’єкт господарювання повинен відповідно до асортименту магазину сформувати самостійно обмінний фонд.
Про систему штрафів щодо осіб, які порушили Закон «Про захист прав споживачів»:
Відповідно цього діє Постанова КМУ від 17.08.2002 № 1177 «Про затвердження Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів», тож, відповідно до статті 23 Закону України «Про захист прав споживачів».
Щодо захисту суб’єктів господарювання.
Важливо також знати, що підприємці можуть залучати третіх осіб з метою захисту власних прав та законних інтересів у ході здійснення заходів державного контролю, це можуть бути – адвокат, бухгалтер, експертні організації. Відповідно до Господарського кодексу України, роботодавці мають право на об’єднання в організації роботодавців для реалізації та захисту своїх прав.
дякуючі Kucherenko
#18459
спасибо за столь важную информацию
дякуючі юрист Вікторія
#18702
Аліна Вітальєвна питає що є спрощена система оподаткування, обліку та звітності?

Відповідь юриста: особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку:
1) перша група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 150 000 гривень;
2) друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:
не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;
обсяг доходу не перевищує 1 000 000 гривень.
3) третя група - фізичні особи - підприємці, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:
не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 20 осіб;
обсяг доходу не перевищує 3 000 000 гривень;
4) четверта група - юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:
середньооблікова кількість працівників не перевищує 50 осіб;
обсяг доходу не перевищує 5 000 000 гривень.
5) п’ята група - фізичні особи - підприємці, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:
не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена; { Абзац другий підпункту 5 пункту 291.4 статті 291 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5503-VI ( 5503-17 ) від 20.11.2012 }
обсяг доходу не перевищує 20 000 000 гривень;
6) шоста група - юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 20000000 гривень.
суб’єкти МП на яких поширюється спрощена система.
Платники єдиного податку повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі (готівковій та/або
безготівковій).
Для цілей цієї глави під побутовими послугами населенню, які надаються першою та другою групами платників єдиного податку, розуміються такі види послуг:
1) виготовлення взуття за індивідуальним замовленням;
2) послуги з ремонту взуття;
3) виготовлення швейних виробів за індивідуальним замовленням;
4) виготовлення виробів із шкіри за індивідуальним замовленням;
5) виготовлення виробів з хутра за індивідуальним замовленням;
6) виготовлення спіднього одягу за індивідуальним замовленням;
7) виготовлення текстильних виробів та текстильної галантереї за індивідуальним замовленням;
8) виготовлення головних уборів за індивідуальним замовленням;
9) додаткові послуги до виготовлення виробів за індивідуальним замовленням;
10) послуги з ремонту одягу та побутових текстильних виробів;
11) виготовлення та в'язання трикотажних виробів за індивідуальним замовленням;
12) послуги з ремонту трикотажних виробів;
13) виготовлення килимів та килимових виробів за індивідуальним замовленням;
14) послуги з ремонту та реставрації килимів та килимових виробів;
15) виготовлення шкіряних галантерейних та дорожніх виробів за індивідуальним замовленням;
16) послуги з ремонту шкіряних галантерейних та дорожніх виробів;
17) виготовлення меблів за індивідуальним замовленням;
18) послуги з ремонту, реставрації та поновлення меблів;
19) виготовлення теслярських та столярних виробів за індивідуальним замовленням;
20) технічне обслуговування та ремонт автомобілів, мотоциклів, моторолерів і мопедів за індивідуальним замовленням;
21) послуги з ремонту радіотелевізійної та іншої аудіо- і відеоапаратури;
22) послуги з ремонту електропобутової техніки та інших побутових приладів;
23) послуги з ремонту годинників;
24) послуги з ремонту велосипедів;
25) послуги з технічного обслуговування і ремонту музичних інструментів;
26) виготовлення металовиробів за індивідуальним замовленням;
27) послуги з ремонту інших предметів особистого користування, домашнього вжитку та металовиробів;
28) виготовлення ювелірних виробів за індивідуальним замовленням;
29) послуги з ремонту ювелірних виробів;
30) прокат речей особистого користування та побутових товарів;
31) послуги з виконання фоторобіт;
32) послуги з оброблення плівок;
33) послуги з прання, оброблення білизни та інших текстильних виробів;
34) послуги з чищення та фарбування текстильних, трикотажних і хутрових виробів;
35) вичинка хутрових шкур за індивідуальним замовленням;
36) послуги перукарень;
37) ритуальні послуги;
38) послуги, пов'язані з сільським та лісовим господарством;
39) послуги домашньої прислуги;
40) послуги, пов'язані з очищенням та прибиранням приміщень за індивідуальним замовленням.
дякуючі юрист Вікторія
#18924
Дмитро питає:
який порядок розповсюдження акцій при створенні акціонерного товариства?

АТ можуть бути відкритими або закритими. Акції відкритого АТ можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах. Акціонери відкритого товариства можуть відчужувати належні їм акції без згоди інших акціонерів та товариства. Акції закритого АТ розподіляються між засновниками або серед заздалегідь визначеного кола осіб і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі. Акціонери закритого товариства мають переважне право на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами товариства.
дякуючі юрист Вікторія
#19117
Маргарита з Купянська питає:
Який порядок припинення юридичної особи?

Відповідь юриста:
Юридична особа припиняє свою діяльність досягненням мети. Формами припинення є лікві-дація та реорганізація. НПА, який регулює питан-ня ліквідації та реорганізації (примусової та добровільної) – ЗУ “Про підприємства в Україні”, “Про відновлення платоспроможності чи визнан-ня боржника банкрутом”. Підставою реорганізації може бути рішення засновника або органу юриди-чної особи, уповноваженого установчими доку-ментами. Формами реорганізації є:- злиття (майно і немайнові права переходять до нової юридичної особи),- приєднання (майно одною юридичної особи переходить до іншої, яка продовжує існува-ти),- поділ (майно переходить до нововиниклих осіб),- виділ (юридична особа не припиняє своєї діяльності, а з її складу виділяється нова юридич-на особа),- перетворення (майно переходить до нової юридичної особи).
При ліквідації юридична особа припиняє свою діяльність без правонаступництва (добровільне, примусове).Підстави добровільної: 1) рішення вищих або уповноважених органів; 2) рішення органів або осіб, які створили юридичну особу; 3) досягнення мети або закінчення строку, на який її створювали.Підстави примусової: 1) рішення господарського суду про визнання банкру-том(найбільш поширена); 2) недійсність установ-чих документів. При ліквідації створюється ліквідаційна комісія. Заяву про ліквідацію пода-ють: юридична особа, кредитори, прокурор.ЗУ “Про банкрутство” ст. 31 встановив такі черги задоволення претензій кредиторів: 1) з\пл., подат-ки, відшкодування шкоди навколишньому середо-вищу, вимоги кредиторів, забезпечені заставою; 2) відшкодування заподіяної шкоди робітникам (каліцтво); 3) місцеві податки та інші платежі до бюджету; 4) вимоги кредиторів, незабезпечені заставою; 5) вимоги по акціям членів трудового колективу; 6) інші. У разі недостатності майна для задоволення вимог однієї черги, претензії задово-льняються пропорційно належної кожному креди-торові суми. Вимоги, незадоволені за недостатніс-тю майна вважаються погашеними.
дякуючі юрист Вікторія
#19147
Анатолій з Сум питає щодо договору перевезення пасажира та багажу

Відповідь юриста:
За цим договором одна сторона (перевізник) зобов'язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а в разі здавання багажу - також доставити багаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання багажу, а пасажир зобов'язується сплатити встановлену плату за проїзд, а у разі здавання багажу - також за його провезення (ч.1 ст.910 ЦК України)
Юридичні ознаки договору: взаємний, консенсуальний (перевезення пасажира) або реальний (перевезення багажу), відплатний.
Сторонами договору є пасажир – фізична особа (як при перевезенні пасажира, так і його багажу) та перевізник (транспортна організація, яка відноситься, як правило, до транспорту загального користування).
Форма договору: усна (при купівлі квитка або шляхом здійснення конклюдентних дій, наприклад, шляхом подачі міського транспорту до зупинки, посадка пасажира в таксі, прохід через турнікети метро, здійснення платежу жетоном тощо).
Предметом договору є надання послуг, пов’язаних з перевезенням.
Зміст договору становлять права та обов’язки сторін. Законодавець до основних відноситься право пасажира:
1) одержати місце у транспортному засобі згідно з придбаним квитком;
2) провозити з собою безоплатно одну дитину віком до 6 років без права зайняття нею окремого місця;
3) купувати для дітей віком від 6 до 14 років дитячі квитки за пільговою ціною;
4) перевозити з собою безоплатно ручну поклажу у межах норм, встановлених транспортними кодексами (статутами);
5) зробити не більше однієї зупинки в дорозі з подовженням строку чинності проїзних документів (квитка) не більше ніж на 10 діб, а в разі хвороби – на весь час хвороби;
6) відмовитися від поїздки, повернути квиток і одержати назад повну або часткову вартість квитка – залежно від строку здавання квитка згідно з правилами, встановленими транспортними кодексами (статутами);
7) отримувати повну та своєчасну інформацію про час та місце відправлення транспортного засобу за вказаним у транспортному документі (квитку) маршрутом та інше.
Основним обов’язком пасажира є його обов’язок внести провізну плату за перевезення (ст.916 ЦК України).
Відносно договору перевезення пасажира, то не допускається будь-яка домовленість між перевізником і пасажирами про обмеження або виключення встановленої законом відповідальності перевізника. Однак, таке правило не виключає можливість домовленості про обмеження або виключення передбаченої відповідальності пасажира, а також про підвищення відповідальності перевізника, напр.. у разі повітряного перевезення
дякуючі юрист Вікторія
#20125
Маргарита з Рубіжного питає:
у нас є боржники, які переїхали з Алчевська, це юридична особа. Ми позиваємося до суду, стосновно них. Первинної документації немає, акти звірки доказом суд не вважає. Чому, як бути, адже попереднє керівництво підисано їх.

Відповідь юриста:
Акт звірки взаєморозрахунків не можна вважати документом, що підтверджує наявність зобов'язання за господарським договором, оскільки він не відповідає вимогам до первинних документів. Первинні документи, це рахунки фактури інше...
Згідно зі ст. 32 ГПК доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини.
Окрім того, можете посилатися на наступне, якщо наразі ваш опонент не визнає шкоду:
Відповідно до Постанови ВГСУ від 27 листопада 2007 р. № 18/24 «…підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими (частина 4 статті).
дякуючі юрист Вікторія
#21095
Анатолій Сергійович з сум питає:
Який порядок надання земельних ділянок для введення Фермерського господарства

Відповідь:
Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.
У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів ФГ та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність,обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.
Заяву громадянина розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки.
Земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності. У разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом. Рішення суду про задоволення позову є підставою для відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості), видачі документа, що посвідчує право власності або укладання договору оренди. Відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться після збирання врожаю на цій ділянці попереднім землекористувачем.Громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.
Землі лісового і водного фондів, що входять до складу сільськогосподарських угідь, не можуть передаватися у приватну власність для ведення фермерських господарств, за винятком невеликих - до 5 гектарів ділянок лісів у складі угідь фермерського господарства і невеликих - до 3 гектарів ділянок під замкненими природними водоймами.
дякуючі юрист Вікторія
#21099
Ігор з Чернігова питає:
Який порядок державної реєстрації суб'єктів господарювання

Відповідь юриста:
У ч.1 ст.58 ГК України зазначено, що суб'єкт господарювання під¬лягає державній реєстрації, крім випадків, встановлених цим Кодек¬сом. Отже, необхідною умовою здійснення господарської (підприєм¬ницької) діяльності є державна реєстрація суб'єктів господарювання (підприємництва). Згідно з ч.2 ст.50 Цивільного кодексу України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.
Державна реєстрація як елемент легітимації підприємництва — це необхідна умова його здійснення юридичними особами і фізичними особами — суб'єктами підприємництва, що має конститутивне зна¬чення. З одного боку, державна реєстрація являє собою один з ета¬пів створення юридичних осіб і закріплення статусу фізичних осіб, а з іншого, — певну процедуру, пов'язану з діяльністю органів дер жавної реєстрації, що здійснюють попередній державний контроль за входженням суб'єктів у підприємницький оборот, і, отже, є фор¬мою державного регулювання підприємницької діяльності.
Порядок державної реєстрації суб'єктів господарювання закріплюється в За¬коні України від 15.03.2003 р. «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фі¬зичних осіб-підприємців». Зазначений Закон досить ґрунтовно в своїх 53 статтях регулює більшість питань, пов'язаних з державною реєстрацією зазначених осіб: визначає поняття та етапи державної реєстрації (ст. 4); місце проведення держав¬ної реєстрації - у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної особи або за місцем проживання фізичної особи - підприємця (ст. 5); особливості правового становища державного реєстратора як особи, що здійснює таку реєстрацію (ст. 6); спеціально уповноважений орган з пи¬тань державної реєстрації (ст. 7); вимоги до оформлення документів, які подають¬ся державному реєстратору (ст. 8); вимоги до Державного реєстру та порядок його ведення (статті 16-22); особливості державної реєстрації юридичних осіб (статті 23-32) та підприємців громадян (статті 42-45); порядок державної реєстрації при¬пинення юридичної особи (статті 33-41) та підприємницької діяльності фізич¬ної особи-підприємця (статті 46-52). Спеціальний порядок державної реєстрації може бути основним (Закон «Про банки і банківську діяльність» (статті 17-18, 22) або додатковим (Закон «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» (пункти 13-14 ч. 2 ст. 7); Закон «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» - щодо корпоративних інвестицій¬них фондів передбачає загальну (ст. 8) та спеціальну (ст. 11) реєстрацію, а щодо пайових інвестиційних фондів - лише спеціальну (ст. 23).
Порядок проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців включає, зокрема: перевірку комплектності документів, які подаються державному реєстратору, та повноти відомостей, що вказані в реєстраційній картці; перевірку документів, які подаються державному реєстратору, на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації; внесення відомостей про юридичну особу або фізичну особу — під¬приємця до Єдиного державного реєстру; оформлення і видачу свідоцтва про державну реєстрацію та ви¬писки з Єдиного державного реєстру.
Для проведення державної реєстрації юридичної особи засновник (засновники) або уповноважена ними особа повинні особисто подати державному реєстратору (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) такі документи: заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації юридичної особи; примірник оригіналу або нотаріально засвідчену копію рішення засновників або уповноваженого ними органу про створення юридичної особи у випадках, передбачених законом; два примірники установчих документів; документ, що засвідчує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації юридичної особи; інформацію з документами, що підтверджують структуру власності засновників — юридичних осіб, яка дає змогу встановити фізичних осіб — власників істотної участі цих юридичних осіб.
За відсутності підстав для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи державний реєстратор повинен внести до реєстраційної картки на проведення державної реєстрації юридичної особи ідентифікаційний код відповідно до вимог Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації юридичної особи на підставі відомостей цієї реєстраційної картки.

Недавно я наткнулся на сайт, который полностью пер[…]

це так

Привіт

Помощь юриста

привіт

Ще більше корисного та цікавого!