МамаТато

[Емма]

Пропоную писати тут свій власний досвід у вихованні дітей, або свої дитячі спогади. Напевно, у кожного вони є, коли в пам*яті вперто залишається на довгі роки якась особлива несправедливість батьків. Цей досвід буде дуже корисний як і мені особисто, так і всім батькам, що мають 2х діток. Адже завжди корисно навчитись чогось нового, перейняти чийсь досвід, якщо він вам підходить. Завжди краще вчитись на чужих помилках!
Мені чомусь зараз згадався гіркий спогад мого брата, якому вже 41 рік, але він добре пам*ятає, як в школі вчитель звинуватила його в крадіжці 10 рублів з її стола. Він це заперечував, але був добре битий мамою, яка, звичайно, повірила вчителю, а не йому. Він сидів дома і плакав, коли прийшов тато з роботи.Спитав що сталось. Брат розповів і тато його теж відлупив!! Мама була десь в кухні чи в магазин вийшла, -не бачила того. Бідна дитина получила 2 рази за одне й те саме, ще й, як виявилось, він таки цього не робив. Бо коли мама принесла гроші вчителю- та не взяла, бо таки не бачила, щоб це був мій брат. Безпідставно звинуватила дитину.
А щодо наших з ним стосунків, то, я вважаю, що він був неправий у ставленні до мене. Завжди думала, що старший брат має захищати меншу сестру. А одного разу , проходячи мимо і бачачи, що якись хлопчик намагається у мене щось відібрати, лише розсміявся і пішов далі. Це я теж пам*ятаю досі... Хоча зараз у нас чудові стосунки і недавно він був готовий віддати своє майно (позбувши його 2х своїх дітей), щоб допомогти мені у біді. Все життя буду вдячна йому за це.

[Anpa4ino]

в мене із молодшою сестрою 4 роки різниці. Так от, до моїх 16 років - ми з нею взагалі не ладили. наші батьки поводили себе у цій ситуації дуже демократично - нікого з нас вони не захищали - наказували обох - молодшу за капризи, старшу за байдужість або жорстокість, казали - що "цим вчинком, ви нас засмутили дуже, тепер ви наказані, ви сестри, ви повинні любити одне одного, рідніших людей в світі нема". Купували обновки - одночасно обом

[Емма]

І як це бути старшою сестрою? Просто я молодша і дуже бажана дитина- завжди батьки казали- вона маленька і ти ще й братик, а він тихенько потім на мені відігрувався. Пам*ятаю, як він зробив мене мішенню для тапків, один таки попав мені в лице...
І всі мої подруги , як не дивно, теж молодші сестри, в шкільні роки були близькими з своїми старшими, завжди заздрила, що їм і уроки поможуть зробити, і підкажуть що до чого пасує, і макіяж зроблять при потребі, а я все сама. Ще у мене були дві сестри з різницею у рік, так старша за меншу була готова горло перегризти.

[Anpa4ino]

у батьків була дещо інша тактика - не "ти старша, так не можна", а "ти розумніша, подбай за сестру". ревнощів я ніколи не відчувала, при тому, що ми від різних батьків - ітчим виявився справжнью Людиною - Человечещем із великої букви - ми для нього завжди і у всьому були рівні. Всі наші проблеми у відносинах із сестрою полягали у тому, що в силу вікової різниці в нас було мало спільних інтересів, різні друзі, різні ігри - вона до мене тягнулася, як і всі молодші діти, наслідувала мої дії, - а я відчувала байдужість(скоріше навіть, жорстоко з нею вчиняла, коли та хотіла гратись разом зі мною і моїми подружками - я могла заманити її в підвал і зачинити там, або закрити в кладовці вдома, коли вона мирно хотіла погратись в барбі зі мною). перелом у відносинах стався тоді, коли я розцвіла і стала гарною дівчиною, яка почала гуляти по вечорам із хлопцями, а іноді навіть прошмигати повз батьківську кімнату вночі на вулицю в компанію - тут-то моя вірна і любляча сестра завжди мене прикривала : то ключі на підвіконні лишить, то намостить подушок на моєму ліжку, захищала до криків мене перед батьками, коли я приходила "під шафе" і батьки мене палили". Потім вона стала дівчиною - я її навчила всьому - починаючи від основ макіяжу, першого вищіпування брів і бриття ніг - закінчуючи подарунками мілких аксесуарів і біжутерії - ми переросли віковий бар*єр, він стерся - ми маємо спільні інтереси, ми ніколи не обманемо одне одного, якщо нам щось не пасує, обговорюємо мілкі проблеми, я допомагаю їй інколи із навчанням і тд. кращого друга годі й шукати!

[Емма]

Потім вона стала дівчиною - я її навчила всьому - починаючи від основ макіяжу, першого вищіпування брів і бриття ніг - закінчуючи подарунками мілких аксесуарів і біжутерії - ми переросли віковий бар*єр, він стерся - ми маємо спільні інтереси, ми ніколи не обманемо одне одного, якщо нам щось не пасує, обговорюємо мілкі проблеми, я допомагаю їй інколи із навчанням і тд. кращого друга годі й шукати!

Ось саме проце я мріяла все життя і дуже бажаю своїм дітям. А може, незважаючи на різнополість, вони теж будуть тісно дружити. Хоча, мушу завважити, вам дуже пощастило з сестрою. За таку поведінку з вашого боку могла вирости справжня стукачка! У мене була така племінниця, молодша на 3 роки.Ми відпочивали разом і вона постійно мене палила.Мені було 16, але таке свинство не забувається. І мені дуже подобається фраза "ти розумніша, подбай за сестру". Я це запам*ятаю, дякую! Дійсно, звучить солідно, може добавить гордості моїй малій!

[Anpa4ino]

Емма, є багато батьків, що намагаються НЕ примирити дітей, а покласти усю відповідальність на старшого. Скажу, судячи із свого досвіду - інколи ти за це відчуваєш гордість, а інколи крадеш в дитини шматок дитинства( я часто себе контролювала, не могла в повній мірі віддатись грі, в мене починалась істерика, якщо сестра зникала з поля зору, мені в тягость було прибирати іграшки ще й за нею і тд., тому інколи дайте свободу старшій дитині, показуйте їм, що не дивлячись на їхню різниці в них однакові обов*язки(наприклад, поскладати іграшки в коробку, разом позастилати ліжечка(я розумію, що син ще дуже малий, але ви допомагайте йому допомагати сестрі))...
Є багато прикладів: як батьки не старались примусити братів-сестер миритися - це не давало ніякого результату, а в майбутньому вони знаходили спільну мову, а деякі так ніколи і не ставали близькими і навпаки:старша дитина няньчилась, дбала за молодшого - і ніякої подяки; або менше все життя любить і рівняється на старше, бо батьки\вчителі ставлять в приклад: "от твоя старша сестра..." і завше знаходиться в "тіні" старшого. Дійсно, від виховання іпостановки ситуації самими батьками багато залежить, але "насильно мил не будеш".

[Емма]

Да уж, втішили! :hihihi: Хоч головою об стіну бийся! Все потрохи зводиться до рис характеру. Я спробую різниці не робити, а далі як буде , так буде...
Поки що не можу змусити їх робити щось одне, бо малий зовсім не розуміє. Він чує, що речі розкидати не можна, і не робить цього в той момент, а от поскладати- це в нього як гра- кине пару іграшок в коробку і тут же викидає, тішиться. Ну не бити ж його за це. Я старшу і так не прошу за ним прибирати, мені дуже часто говорили- о , родиш, нянька вже є. А я не хочу перетворювати її дитинство на няньчення, вона і так має купу обмежень. Навіть таку, як сидіти тихо поки він спить, або не витягувати фломастери при ньому- зразу буде драка.

[Anpa4ino]

Емма, да.... весело у вас :bugaga: У них різниця зовсім невелика, може їм буде не важко порозумітись, але у вас різностатеві діти - тут особливі відносини, але вас має радувати, що син не буде ляканам лузером в плані дівчат (думаю сестра все підкаже) і навпаки. Але основні проблеми і затиснутість у спілкуванні різнополих дітей - це поділ території і особистого простору ( я чула від деяких своїх подруг, які жили із братами в одній кімнаті - вони соромляться одне одне одного, секрети, ховання, - це дратує і напружує, особливо в підлітковому віці ). якщо ще дві сестри або брати можуть жити в одній кімнаті, то різностатевих з початком статевого дозрівання (10-12 років) треба розселити. Так що у вас складна ситуація і любов у них одне до одного буде особлива, не буде він її любити як брата, мусить любити як сестру і навпаки - тут і примирювати складно - нехай просто будуть рівними для батьків...

[Емма]

Емма, да.... весело у вас :bugaga: У них різниця зовсім невелика, може їм буде не важко порозумітись, але у вас різностатеві діти - тут особливі відносини, але вас має радувати, що син не буде ляканам лузером в плані дівчат (думаю сестра все підкаже) і навпаки. Але основні проблеми і затиснутість у спілкуванні різнополих дітей - це поділ території і особистого простору ( я чула від деяких своїх подруг, які жили із братами в одній кімнаті - вони соромляться одне одне одного, секрети, ховання, - це дратує і напружує, особливо в підлітковому віці ).

Про лузера- це класно! :good: Ніколи не думала про таку особливість- дуже приємно! Дякую за позитив!
А про територію я добре знаю- себе пам*ятаю в одній кімнаті з батьками, братом, його жінкою і немовлям, яке взагалі не спало! Оце да! Тому ми зараз купили більшу квартиру, робимо ремонт і десь через рік переїдемо- там у кожного своя кімната, ще й на різних поверхах, у дочки навіть своя душева з туалетом буде. Я чогось так зробила, враховуючи майбутні місячні і т.д. Хіба син потім буде возмущатись, що у ньго кімната менша набагато, але хлопці і так дуже дома не сидять.. Думаю, розрахувала правильно. :hehe: